Сьогодні отримала ще один унікальний досвід — ми з донькою, на прохання Андрія Борисовича Грязова, провели листопадову Студію ЛІТО «Каштановий Дім» у Спілці письменників України. Лікаря Грязова конче потрібно було врятувати від поета Андрія Грязова, який мав би проводити студію. Бо лікар у цей час рятував людей.
Студія проходила у дещо незвичному і «провокаційному» форматі: по-перше — вона була україномовною, приуроченою до Дня української писемності та мови, по-друге — ми поставили собі високу планку (поряд мали звучати власні вірші і вірші класиків), по-третє «у президії» сиділа дитина (хотілося, щоб їй було цікаво), насамкінець — планувалися подарунки учасникам та творчі дискусії.
Може, це дивно звучить, проте, я дуже довіряю доньці у творчому плані. Ба навіть вчуся в неї! Щаслива, коли бачу в її очах жагу вивчити вірш: байдуже чий! Вона легко виокремлює серед багатьох авторів Ліну Костенко і вчить її вірші, з моїх вона вивчає саме ті, які вже стали піснями, або найдотепніші. Сама вчить — ніхто її не силує.
І, взагалі, я дещо заздрю їй, бо сама вперше потрапила до Спілки в 16 років з дрижаками в колінах (під патронатом Малої Академії Наук, членом якої я була впродовж декількох років). А малій це доступно вже зараз, і вона, виходячи на сцену, анітрохи не боїться…
То ж, оголосивши приблизний «регламент», ми розпочали. Спершу Тая читала вірш Ліни Костенко «Шипшина важко віддає плоди» та декілька маминих віршів. Читала непогано. Вона вміє.
Розуміючи, що відповідно до етимології слова «студія», на ній слід «навчатися та старатися», я обрала для прочитання твори світочів — Василя Стуса, Ліни Костенко, Бориса Олійника, Віталія Коротича. Щоправда, довелося читати всі самій. Ніхто не допоміг.(( У обраних мною віршах досвідчених людей, відомих поетів, здебільшого, звучав заклик… вчитися і пізнавати. Хто там як, а я люблю робити це понад усе!
Присутніх було небагато, проте, приємно, що хлопці і дівчата прийшли підготовані, дізнавшись про «новий формат» тільки опівночі.
Щирий український лірик Сашко Ткачинський був, як завжди, красивий у своєму натхненні. Він читав поряд зі своїми віршами вірші Лариси Радченко.
Юля Василевська читала вірші своєї улюблениці Вероніки Тушнової, та свою витончену інтимну лірику. Я аж замріялася…
Настуся Пащенко читала і вірші Кіри Левіної, і свої, — як завжди, серйозно і переконливо. Їй хочеться вірити беззаперечно. Сподіваюся, вона, розуміючи це, не зупиниться у своєму розвиткові, і піде далі за нас усіх. Принаймні, я їй щиро того бажаю!
Були ще виступи, і я дуже вдячна всім, хто підтримав ідею з класиками, — це тільки на користь.
Я дуже гостро відчула власну потребу в класиці під час спільних виступів з дивовижним декламатором лірики Єсеніна та Шевченка — Олександром Ліщенком. Ой не зі всіма своїми віршами відважишся встати поряд з геніями епохи! Це — велика відповідальність. Спочатку уважно робиш добірку, а потім читаєш вірші, намагаючись не поступитися ще й декламаторові від Бога. Це — шалений стимул! Щоразу… (Навіть «єсенінська кабацька» атмосфера, у якій відбуваються моноспектаклі Олександра, відходить на другий план. Є лише величезне бажання — дотягнутись…
Далі була презентація Антології сучасної Української поезії «Вілаг’ почуттів», яка, власне, і стала подарунком для найбільш активних учасників Студії. Я ще не дуже орієнтуюся в усіх прізвищах, проте з нашого літоб’єднання «Каштановий Дім» у 600-сторінковій антології є присутніми я та Віктор Нагорний. З київських поетів — ще Антоніна Спірідончева. Ось я тримаю плід праці багатьох ентузіастів, проте найбільошго клопоту книга завдала її упоряднкові — ВАЛЕРІЮ ГРЕБЕНЮКУ (Полтава). Наскільки мені відомо, Антологія укладалася виходячи з якості творів, а не за авторським матеріальним внеском. І це не може не тішити. Маю певний стосунок до коригування книги. Власне я завдяки Антології відкрила для себе 10-15 чудових авторів, задля яких варто було б прочитати цю книжку!
Наостанок відбулася невеличка бліц-дискусія «навчально-нагадувального» характеру (для кого як). Ми, творчі люди, підсвідомо удаємося до застосування різноманітних художніх інструментів, іноді не замислюючиь над тим, що воно таке є. Пишеться й пишеться…
Готуючись до студії, я наштовхнулася на питання з української літератури для учнів шкіл. І вирішила дізнатись, наскільки мої талановиті колеги по перу вміють відрізняти одне від одного порівняння, метафори, алегорії, символи, перифрази; композицію, сюжет та фабулу твору. Час іде, все забувається… Щось згадали, щось довелося нагадати. А ще, готуючись, я знайшла цікаву книгу щодо побудови художнього твору. Виявляється, існує аж 11 видів композицій побудови творів (зазвичай прозових, але це теж дуже цікаво!.
Не знаю, як оцінити свою «роботу» у якості ведучої студії, але, здається, контакт був, спротиву не було. Атмосфера була привітна й затишна. Стали надходити навіть деякі побажання. Щодо подробиць розпитайте у людей.
Однією з найгарячіших новин вечора була заява Слави Рассипаєва про закінчення циклу віршів МП, та відкриття нового циклу МХ. МХ-1 був чарівний!!!
Тетяна Яровіцина